Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/циндрити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
циндрити
Берлін: Українське слово, 1924

Ци́ндрити, рю, риш, гл. Расточать, мотать. Лубен. у. От і всі гроші. І я їх не циндрю, бо думаю одружиться. Шевч. (О. 1862. V. 12).