Словарь української мови (1924)/цирклювати
Зовнішній вигляд
◀ циркати | Словарь української мови Ц цирклювати |
циркул ▶ |
|
Цирклюва́ти, лю́ю, єш, гл. Осуждать, пробирать, распекать. Вони ж цирклюють з-за дурнички так вчених і старих людей. Алв. 6.