Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цмин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цмин
Берлін: Українське слово, 1924

Цмин, ну, м. Раст. а) Тминъ, Carum Carvi. б) — розовий. Antennaria dioica Gärtn. ЗЮЗО. I. 111.