Словарь української мови (1924)/цокотання
| ◀ цокнутися | Словарь української мови Ц цокотання |
цокотати ▶ |
|
Цокота́ння, ня, с. 1) Стучаніе (зубами, чѣмъ либо металлическимъ). 2) Стрекотаніе. 3) Разговоръ, говоръ быстрый и высокими нотами. Цокотання веселої дівчини. Мир. ХРВ. 284.