Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цупитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цупитися
Берлін: Українське слово, 1924

Цу́питися, плюся, пишся, гл. Тянуться, тащиться. Коняка.... цупиться у мене ззаду. Рудч. Ск. II. 177.