Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цурупалок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цурупалок
Берлін: Українське слово, 1924

Цуру́палок, лка, м. Отрубокъ, отломокъ палки, толстыхъ сухихъ стеблей, хворосту и т. п. Рудч. Ск. I. 67, 68. Кидає під ноги цурупалок, переїжджа його і потім, розламавши, шпурляють назад. Ном. № 13420. Ум. Цурпа́лочок. Грин. III. 310.