Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цявкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цявкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ця́вкати, каю, єш, одн. в. ця́вкнути, кну, неш, гл. = Дзя́вкати, дзявкнути. Аби одно гавкнуло, чи цявкнуло, так і йтиме луна по селу. Г. Барв. 447.