Словарь української мови (1924)/цілець

by Борис Грінченко

◀ ціле

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цілець

цілечкий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ціле́ць, льця́, м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш прямо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.