Словарь української мови (1924)/ціпило

by Борис Грінченко

◀ ціпивно

Словарь української мови Борис Грінченко Ц ціпило

ціпильна ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ціпи́ло, ла, с., ціпи́льна, ни, ж., ціпи́льно, на, с. Рукоятка цѣпа. Мнж. 108. Одпустив бич од ціпилна. Ном. № 880. Kolb. I. 64. Ціпилна кислицева, а ув'язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Грин. III. 674. Ум. Ціпи́льничко.