Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чагарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чагарь
Берлін: Українське слово, 1924

Чага́рь, ря, м. Лѣсная поросль, кустарникъ. Чуб. V. 1022. В чагарях над річкою. Г. Барв. 350. Не ходи, козаче, під низом: переросла дороженька хмизом. — Єсть у мене топорець гостренький, то й висіче чагар густенький. Млр. л. сб. 244. Пустили гончих в чагарі. Котл. Ен. IV. 44. Ум. Чагаре́ць, чагарочок. Чуб. III. 282. Приїзжає у чагарець: зараз тут вовчиця схопилась. Рудч. Ск. I. 121.