Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чар
Берлін: Українське слово, 1924

Чар, ру, м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: ча́ри — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. I. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч. Ск. II. 144. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. МВ. II. 142. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Мет. 6. Ум. Чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Рудч. Чп. 181. Що в мене чароньки — чорнії брівоньки. Чуб. V. 221.