Словарь української мови (1924)/чарівничий

by Борис Грінченко

◀ чарівниця

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чарівничий

чарівничка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чарівни́чий, а, е. Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. II. 67.