Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чарівничий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чарівничий
Берлін: Українське слово, 1924

Чарівни́чий, а, е. Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. II. 67.