Словарь української мови (1924)/часувати

by Борис Грінченко

◀ частюка

Словарь української мови Борис Грінченко Ч часувати

часунка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Часува́ти, су́ю, єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.