Словарь української мови (1924)/чвалати

by Борис Грінченко

◀ чвалай

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чвалати

чвалем ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чвала́ти, ла́ю, єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.