Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чевріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чевріти
Берлін: Українське слово, 1924

Че́вріти, рію, єш, гл. Чахнуть, хирѣть. Чевріє дитина. Зміев. у. Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє. Рк. Левиц.