Словарь української мови (1924)/челядка
| ◀ челядинський | Словарь української мови Ч челядка |
челядний ▶ |
|
Челя́дка, ки, ж. 1) = Челядниця. Вже й челядка у його, і наймит. О. 1861. IX. 74. 2) Ум. отъ челядь. Ум. Челя́донька, челя́дочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Чуб. V. 967. Була собі челядочка Домна. Чуб. V. 704.