Словарь української мови (1924)/чепець

by Борис Грінченко

◀ чеперуха

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чепець

чепиргач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чепе́ць, пця́, м. 1) = Очіпок. Гол. Од. 50. Kolb. I. 38. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку. Маркев. 118. 2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ. Гол. Од. 26. Гол. Од. 59. 3) Второй желудокъ жвачныхъ. Вх. Уг. 274. 4) Сальникъ. Харьк. г. Ум. Че́пчик. Грин. III. 462.