Словарь української мови (1924)/череватий

by Борис Грінченко

◀ череванька

Словарь української мови Борис Грінченко Ч череватий

череватіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Черева́тий, а, е. 1) Съ большимъ животомъ, брюхатый. Чужи діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої, як паненята. Ном. № 9240. 2) ж. р. Беременная. Чим баба, виновата, що дівка черевата. Ном. № 4061.