Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чесати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чесати
Берлін: Українське слово, 1924

Чеса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Шевч. 19. Чеше, як мачуха. Ном. № 9382. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Мир. Пов. I. 144. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. Чуб. V. 1125. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Меч-самобієць чесав уже його військо. Грин. I. 187.