Словарь української мови (1924)/чистий

by Борис Грінченко

◀ чистець

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чистий

чистик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чи́стий, а, е. 1) Чистый, незагрязненный, прозрачный. Ой гляну я в чисту воду да на свою вроду. Нп. 2) Незаросшій сорными травами. Таке просо чисте та велике. Рудч. Ск. 3) Чистый, гладкій. Бог дасть долю і в чистім полю. Посл. 4)  — четве́р. Четвергъ страстной недѣли великаго поста. ХС. I. 75. Маркев. 4. Ум. Чисте́нький, чисте́сенький. Рудч. Ск. I. 10. Чистю́нький. Фр. (Желех.).