Словарь української мови (1924)/чистина
| ◀ чистило | Словарь української мови Ч чистина |
чистити ▶ |
|
Чистина́, ни́, ж. 1) Чистое, незаросшее мѣсто. А серед озера є дві чистині. Ум. Чисти́нка. Там у лісі таки чимало є чистинок. 2) Чисти́на? Зерновой хлѣбъ: ячмень, полба, рожь, пшеница. Вх. Лем. 483.