Словарь української мови (1924)/чисто
| ◀ чистняк | Словарь української мови Ч чисто |
чистобреха ▶ |
|
Чи́сто, нар. 1) Чисто. Е, вже! тому низько в голови, в кого чисто в дворі; а тому лекше здихає, що двір вичищає. Ном. № 1407. 2) Совершенно, совсѣмъ. Чисто всіх побудила. Г. Барв. 225. Вибрав усю чисто воду. Рудч. Ск. I. 37. Ум. Чисте́нько, чисте́сенько. Чисте́нько коло посу́ди хо́дить, — ничего не оставляетъ, все съѣдаетъ. Ном. №. 11256.