Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чубити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чубити
Берлін: Українське слово, 1924

Чу́бити, блю, биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. III. 43.