Словарь української мови (1924)/чубити

by Борис Грінченко

◀ чубик

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чубити

чубитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чу́бити, блю, биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. III. 43.