Словарь української мови (1924)/чубрій

by Борис Грінченко

◀ чубрикатися

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чубрій

чубук ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чубрі́й, рія́, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = Чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.