Словарь української мови (1924)/чудо

by Борис Грінченко

◀ чудняй

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чудо

чудовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чу́до, да, с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Миха́йлове чу́до. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. I. 78.