Словарь української мови (1924)/чудотворник
| ◀ чудотворний | Словарь української мови Ч чудотворник |
чудувати ▶ |
|
Чудотво́рник, ка, м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15.