Словарь української мови (1924)/чужаниця
| ◀ чужанина | Словарь української мови Ч чужаниця |
чужатися ▶ |
|
Чужани́ця, ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Лебед. у. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. АД. I. 191. Треба мені до свого роду чутку-звістку передати, бо тут чужа чужаниця. Харьк. г.