Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чужий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чужий
Берлін: Українське слово, 1924

Чужи́й, а́, е́. Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Рудч. Ск. I. 85. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Чужа́ сторона́. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. Посл. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Ум. Чуже́нький, чуже́сенький.