Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чуйно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чуйно
Берлін: Українське слово, 1924

Чу́йно, нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.