Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чукати
Берлін: Українське слово, 1924

Чу́кати, каю, єш, гл. Забавлять дитя, подбрасывая на рукѣ. Давай дитину підіймать і чукать. Мил. М. 37.