Словарь української мови (1924)/чумак
Зовнішній вигляд
◀ чума | Словарь української мови Ч чумак |
чумаків ▶ |
|
Чума́к, ка́, м. Чумакъ. Рудч. Ск. II. 171. Віз ламається — чумак ума набірається; а як віл пристає, то й ума не стає. Рудч. Чп. 256. Ум. Чумаченько. Мет. 21.