Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чуманіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чуманіти
Берлін: Українське слово, 1924

Чумані́ти, ні́ю, єш, гл. 1) = Чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.