Словарь української мови (1924)/чура
| ◀ чупрявий | Словарь української мови Ч чура |
чуріти ▶ |
|
Чу́ра, ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: „Чуро мій, чуро, вірний слуго!“ АД. I. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: „Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого“. Нп.