Словарь української мови (1924)/чучверіти

by Борис Грінченко

◀ чухрій

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чучверіти

чучуга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чу́чверіти, рію, єш, гл. Корявѣть, хирѣть. О. 1861. II. 8. Діти вже й чималі, уже б треба що й посправляти, або до школи пооддавати. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють. Г. Барв. 283.