Словарь української мови (1924)/шабля
| ◀ шаблюка | Словарь української мови Ш шабля |
шабувати ▶ |
|
Ша́бля, лі, ж. 1) Сабля. Блиснем шаблями, як сонце в хмарі. Чуб. III. 277. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Ном. 2) = Міч 2. МУЕ. III. 964. Ум. Ша́белька, шабе́ленька, шабе́лечка. КС. 1882. X. 40. Серед війська стоячи і шабельку держучи. Макс. Із під бока шабеленьку витягає. Мет. 182.