Словарь української мови (1924)/шанувати
| ◀ шанування | Словарь української мови Ш шанувати |
шануватися ▶ |
|
Шанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. 2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. I. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426. 4) Шанува́вши слу́хи ва́ші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: Шану́ючи Бо́га та й вас, яко ґре́чних. Фр. Пр. 88; Шану́ю (кому) го́нор. Гн. I. 129.