Словарь української мови (1924)/шарнути

by Борис Грінченко

◀ шарляк

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шарнути

шарнутися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шарну́ти, рну́, не́ш, гл. 1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок. Грин. I. 70. 2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку. Св. Л. 117.