Словарь української мови (1924)/шарпанина
| ◀ шарпак | Словарь української мови Ш шарпанина |
шарпанка ▶ |
|
Шарпани́на, ни, ж. 1) Терзаніе, разрываніе. 2) Суета, бѣготня, волненіе. У волості шарпанина-біганина. Мир. Пов. I. 129. Мирін під шарпанину десь дівся. Мир. ХРВ. 93. 3) Грабежъ, награбленное добро. Та в його тільки й чести, що руїна, у його слава — тільки шарпанина. К. ЦН. 164. 4) См. Баба 17. З отрібки баба-шарпанина. Котл. Ен. IV. 31. Соми, лящі на шарпанину. Мкр. Г. 60.