Словарь української мови (1924)/швара
| ◀ швандяти | Словарь української мови Ш швара |
шварґотання ▶ |
|
Шва́ра, ри, ж. 1) Плетеный шнурокъ. Шух. I. 225. 2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. I. 226. 3) Высокая острая трава въ полони́нах. Шух. I. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146. Пісня-дума, пани-браття, від самого Бога, ні купити, ні продати, ні шваров посіять. Федьк. II. 51.