Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шебенути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шебенути
Берлін: Українське слово, 1924

Шебену́ти, ну́, не́ш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем. Золотон. у.