Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шинка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шинка
Берлін: Українське слово, 1924

Ши́нка, ки, ж. 1) Ветчина. Мн. шинки́. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. I. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Константиногр. у.