Словарь української мови (1924)/шипот

by Борис Грінченко

◀ шипорні

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шипот

шипотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ши́пот, та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. Новомоск. у. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. Ямпол. у. 3) Порогъ на рѣкѣ. Шух. I. 7.