Словарь української мови (1924)/ширяти

by Борис Грінченко

◀ ширяння

Словарь української мови Борис Грінченко Ш ширяти

шитво ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ширя́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Пари́ть, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. 9. 2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе. Новомоск. у.