Словарь української мови (1924)/шкалювати

by Борис Грінченко

◀ шкалюбина

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шкалювати

шкаляруща ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шкалюва́ти, люю, єш, гл. 1) Поднимать на смѣхъ, поносить, ругать. Шкалював мене, шкалював. Черк. у. 2)? Шо вже оббивають бляхою баню? Та ні, ше но тільки шкалюють. Брацл. у.