Словарь української мови (1924)/шкандибати

by Борис Грінченко

◀ шкандиба

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шкандибати

шкандибки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном. № 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81.