Словарь української мови (1924)/шкапа

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шкапа
Берлін: Українське слово, 1924

Шка́па, пи, ж. Кляча, плохая лошадь. Чуб. III. 426. Вівса шкапа ззіла, так і віз побила. Посл. Ум. Шка́пка.

Шкапа́, пи́, ж. Порода орла. Харьк. у.