Словарь української мови (1924)/шкварити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шкварити
Берлін: Українське слово, 1924

Шква́рити, рю, риш, гл. 1) Сильно нагрѣвать, жечь. 2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику. Котл. Ен. III. 46. 3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить. Рудч. Ск. II. 206.