Словарь української мови (1924)/шкварчати
| ◀ шкварок | Словарь української мови Ш шкварчати |
шквирдявий ▶ |
|
Шкварча́ти, чу́, чи́ш, гл. Шипѣть и трещать на огнѣ. Тут кость і плоть, і жир шкварчали. Котл. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). Говорятъ также о сильномъ морозѣ. Мороз на дворі такий, що аж шкварчить. Рудч. Ск. II. 8. См. Скварчати. Также объ особенно усердной работѣ. Ззіли по шматку хліба, та вп'ять до кіс, — аж шкварчить під косами. Драг. 244.