Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шкрябнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шкрябнути
Берлін: Українське слово, 1924

Шкрябну́ти, бну́, не́ш, гл. 1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть. 2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. I. 41.