Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шкулкий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шкулкий
Берлін: Українське слово, 1924

Шкулкий, шкулький, а, е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Нп. Шкулкий вітер. Константиногр. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.