Словарь української мови (1924)/шкулкий

by Борис Грінченко

◀ шкулити

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шкулкий

шкулко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шкулкий, шкулький, а, е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Нп. Шкулкий вітер. Константиногр. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.